Бази даних


Наукова періодика України - результати пошуку


Mozilla Firefox Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер
"Mozilla Firefox"

Вид пошуку
Повнотекстовий пошук
 Знайдено в інших БД:Реферативна база даних (6)
Список видань за алфавітом назв:
A  B  C  D  E  F  G  H  I  J  L  M  N  O  P  R  S  T  U  V  W  
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  

Авторський покажчик    Покажчик назв публікацій



Пошуковий запит: (<.>A=Каленюк Г$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 6
Представлено документи з 1 до 6
1.

Каленюк Г. О. 
Мікробні амперометричні сенсори для детектування етанолу та глюкози [Електронний ресурс] / Г. О. Каленюк, Ю. О. Тарасенко, І. І. Геращенко // Поверхность. - 2015. - Вып. 7. - С. 329-339. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pov_2015_7_36
Експериментально підтверджено доцільність використання бактерій роду Gluconobacter у біосенсорах для визначення органічних субстратів. Досліджено закономірності електрокаталітичного окиснення етанолу та глюкози іммобілізованими на вуглецевих матеріалах клітинами G. oxydans у присутності медіаторів електронного переносу та проведено оцінку функціональних характеристик створених моделей біосенсорів.
Попередній перегляд:   Завантажити - 413.639 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
2.

Куксенко С. П. 
Стабільні кремнієві електроди з полівініліденфторид-зв'язуючим для літій-іонних акумуляторів [Електронний ресурс] / С. П. Куксенко, Г. О. Каленюк, Ю. О. Тарасенко, М. Т. Картель // Хімія, фізика та технологія поверхні. - 2020. - Т. 11, № 1. - С. 58-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/khphtp_2020_11_1_6
Заміна інтеркальованого графіту у традиційних літій-іонних акумуляторах на конверсійний кремнієвий анодний матеріал надає перевагу в підвищенні питомої енергії за нижчу ціну. Суттєвим недоліком кремнію є його дуже велике розбухання у разі насичення літієм, із зростанням механічних навантажень в об'ємі електродного шару. Пряме використання кремнію, навіть нанорозмірного, неможливе без модифікування межі поділу "кремній - електроліт". Показано стабільне цикліювання кремнієвих електродів на основі нанокомпозиту Si@SiOC&C (0D до мікро-3D) із високим вмістом кремнію (9нано-Si@1SiOC&C по масі) активною електропровідною добавкою синтетичного графіту KS6 і полівініліденфторид-зв'язувальним у традиційному етиленкарбонатному електроліті. Обговорено вплив збагаченого вуглецем оксикарбіду кремнію (склоподібного вуглецю) - SiOC&C як модифікатора межі поділу "кремній - електроліт", синтезованого з використанням поліметилфенілсилоксану, на їхню електрохімічну поведінку. Формування у процесі синтезу композиту структурно-інтегрованої межі поділу фаз, висока механічна міцность склоподібного вуглецю, здатність SiOC&C розміщувати у своєму об'ємі відносно велику кількість літію і низька електрокаталітична активність цього матеріалу по відношенню до органічного електроліту надають можливість акомодувати без розтріскування об'ємні зміни кремнію при літіюванні-делітіюванні, вирішуючи проблему запобігання руйнації вуглецевого покриття активних наночастинок в процесі тривалого цикліювання кремнієвих електродів. Склоподібний вуглецевий матеріал також може сприяти фазовому переходу кубічного <$E alpha - roman {Li sub 15 Si sub 4}>, при утворенні якого об'єм вихідного кремнію зростає на 280 %, у більш щільний орторомбічний <$E beta - roman {Li sub 15 Si sub 4}>, із меншим зростанням об'єму кремнію (на 210 %). Тому звичайне для графітового аноду літій-іонних акумуляторів полівініліденфторид-зв'язувальне здатне забезпечити ефективний електричний контакт між частинками активного кремнієвого матеріалу та струмовідводом-підкладинкою. Такі електроди є ефективними для використання у високоенергоємних літій-іонних суперакумуляторах.
Попередній перегляд:   Завантажити - 632.997 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
3.

Куксенко С. П. 
Вплив електролітної добавки триметилсилілізоціанату на властивості електрода з нанокремнієм для літій-іонних акумуляторів [Електронний ресурс] / С. П. Куксенко, Г. О. Каленюк, Ю. О. Тарасенко, М. Т. Картель // Хімія, фізика та технологія поверхні. - 2021. - Т. 12, № 1. - С. 67-78. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/khphtp_2021_12_1_10
Навіть часткова заміна графіту в аноді літій-іонних акумуляторів кремнієм надає можливість суттєво підвищити їхню питому енергію. Але проблемою є замалий ресурс цикліювання таких акумуляторів через прискорену деградацію рідкого органічного електроліту з традиційним гексафторофосфатом літію, особливо за підвищених температур. Предметом обговорень і подальших досліджень залишаються процеси за участі природно утвореного оксидного шару на поверхні кремнію при виготовленні та електрохімічному літіюванні - делітіюванні Si-вмісних електродів. Серед найбільш перспективних напрямків вирішення проблеми практичного застосування кремнію розглядаються нові добавки до електроліту та полімерні зв'язувальні для електродних мас. Показано здатність триметилсилілізоціанату (ТМСЛЦ) (з аміносилановою та ізоціанатною функціональними групами), як добавки до рідкого органічного електроліту (LiPF6/фторетиленкарбонат + етилметилкарбонат + вініленкарбонат + етиленсульфіт), видаляти з нього HF і дезактивувати утворювану сполуку PF5, яка погіршує термічну стабільність фторетиленкарбонату. Цим вдається підвищити електрохімічні параметри напівелементів із гібридним графіт-нанокремнієвим робочим електродом у разі використання зв'язувальних на водній основі - карбоксиметилцелюлози та бутадієнстирольного каучука. Добавка ТМСЛЦ значно покращує утримуваність оборотної ємності гібридних електродів і зменшує накопичену необоротну ємність у разі тривалого цикліювання за звичайної температури, а також після витримки за 50 <^>oC, і тому є ефективною для використання у високоенергоємних літій-іонних акумуляторах.
Попередній перегляд:   Завантажити - 477.357 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
4.

Железняк А. Р. 
Властивості, методи одержання та застосування нанооксиду стануму [Електронний ресурс] / А. Р. Железняк, О. М. Бакалінська, А. В. Бричка, Г. О. Каленюк, М. Т. Картель // Поверхность. - 2020. - Вып. 12. - С. 193-230. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pov_2020_12_14
Розповсюдженість сполук стануму, економічна доступність і нетоксичність визначають широке коло їх застосування. У огляді проаналізовано сучасну наукову літературу щодо властивостей, методів одержання, та застосування нанооксиду стануму. Описано основні його характеристики й особливості будови. Здатність катіонів стануму перебувати у двох ступенях окиснення, легкість відновлення Sn<^>+4 до Sn<^>+2 і зворотного окиснення, визначають окисно-відновні властивості поверхні SnO2. Окрім стабільних оксидів Sn<^>+4 і Sn<^>+2 припускають існування гомологічного ряду Snn+1O2n метастабільних сполук. Доведено, що чотирикоординовані катіони Sn<^>+2 на поверхні SnO2 можуть співіснувати тільки з кисневими вакансіями у найближчому оточенні. Подібні катіонні ділянки виявляють властивості сильних кислот Льюїса, та мають високу реакційну здатність. Комп'ютерне моделювання поверхні кристалу SnO2 надає можливість запропонувати ряд каталітичної активності граней SnO2: (110) << (001) << (100) << (101). Методи одержання та параметри синтезу (природа та тип прекурсора, стабілізувального агента та розчинника, тривалість і температура реакції, рН реакційної суміші та інш.) визначають фізико-хімічні властивості наночастинок (форму, розмір, морфологію та ступінь кристалічності). Проаналізовано основні (золь-гель, осадження та співосадження, CVD, розпилювальний піроліз, гідротермальний, "зелений") і менш поширені (детонаційний, електричного розряду) методи одержання нано-SnO2. Різномаїття методів синтезу та умов їх перебігу надає можливість одержувати наночастинки SnO2 із наперед заданими властивостями, які визначають активність оксиду стануму в окисно-відновних реакціях, а саме: нанорозмір і морфологія частинок із превалюванням найбільш реакційно здатних граней - (100) і (101). Серед методів, які не потребують складного апаратурного оформлення можно зупинитися на методах золь-гель, "зеленому" та співосадження. Оксид стануму традиційно використовується як абразивний матеріал для полірування металевих, скляних і керамічних виробів. Зменшення частинок до нанорозмірів зумовлює здатність цього матеріалу оборотно поглинати та вивільняти кисень, що визначило застосування при конструюванні газочутливих- і біосенсорів, створенні сонячних батарей, паливних елементів, літій-іонних акумуляторів, каталізаторів окиснення, прозорих і фотопровідників. Багатовалентність і наявність кисневих вакансій на поверхні наночастинок оксиду стануму, легкість і швидкість проникнення у клітинну мембрану надають нано-SnO2 властивостей лікарськихих препаратів, що надає можливість використовувати його у біомедичних технологіях лікування захворювань, пов'язаних із ураженнями внаслідок окиснювального стресу. Розмір, концентрація наночастинок і модифікування їх поверхні, є ключовими факторами впливу, які зазвичай інтенсифікують антимікробну, антибактеріальну, протипухлинну й антиоксидантну активність матеріалу.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.27 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
5.

Золотаренко О. Д. 
Механізм формування вуглецевих наноструктур електродуговим методом [Електронний ресурс] / О. Д. Золотаренко, М. Т. Картель, Г. О. Каленюк, Ю. О. Тарасенко, А. Д. Золотаренко, Д. В. Щур // Поверхность. - 2020. - Вып. 12. - С. 263-288. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pov_2020_12_17
Досліджено закономірості формуванння вуглецевих наноструктур (ВНС) електродуговим випаровуванням (ЕДВ) графіту. Описано фізико-хімічні процеси у реакторі синтезу за плазмових температур з урахуванням поведінки частинок у електромагнітних полях за екстремальних градієнтів температури та тиску. Запропоновано послідовність рівнів організації речовини при формуванні вуглецевих структур за (нано)розмірним рівнем. Досліджено самоорганізацію систем при ЕДВ графітових або графітовмісних електродів. Розглянуто механізми формування розчинних (фуллерени та фуллереноподібні структури) та нерозчинних (нанокомпозити, ВНТ, графени) ВНС. Проаналізовано процеси, що відбуваються у реакторі: процес розподілу заряджених частинок у електричній дузі в різний проміжок часу; процеси, що відбуваються на аноді; механізм утворення вуглецевої пари при випаровуванні графіту; процеси в газовій фазі та на стінках реактора в умовах електродугового розряду; модель зон реакторного простору; формування ВНС у газовій фазі та на внутрішній поверхні реактора; використання допованих електродів і металевих вставок (гільз) як каталізаторів синтезу ВНС. Проведений аналіз особливості формування наноструктурних модифікацій вуглецю: послідовність перетворень, яких зазнають вихідні вуглецьвмісні реагенти при формуванні наноструктурних модифікацій вуглецю; класифікація вуглецевих структур за розмірними рівнями. Вивчено послідовність процесів при формуванні сферичних вуглецевих молекул і розглянуто процеси та структурні перетворення. Наведено продукти (фуллерени та фуллереноподібні структури, нанокомпозити, ВНТ, графени) електродугового синтезу, а також використані сучасні методи аналізу для їх фіксації та ідентифікації.
Попередній перегляд:   Завантажити - 916.599 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
6.

Куксенко С. П. 
Триєдність "електрод–ізолюючий поліфункціональний шар–електроліт" – підґрунтя для використання конверсійних типів реакцій у літій–іонних акумуляторах [Електронний ресурс] / С. П. Куксенко, Г. О. Каленюк, Ю. О. Тарасенко, М. Т. Картель // Хімія, фізика та технологія поверхні. - 2021. - Т. 12, № 3. - С. 226-279. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/khphtp_2021_12_3_10
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.329 Mb    Зміст випуску     Цитування
 
Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів
Пам`ятка користувача

Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського